| Nauczyciele małych ukraińskich szkół proponują Ministrowi Oświaty i Nauki Ukrainy nową metodę zachowania szkół. |
|
26-26 marca 2011 roku w Ługańsku odbyło się dwudniowe seminarium „Wykorzystanie polskich doświadczeń - najlepsze praktyki działalności szkół – centrów aktywności społecznej”.
W seminarium wzięli udział nauczyciele z małych miejscowości oraz przedstawiciele organizacji pozarządowych działających w sferze edukacji z 9 obwodów Ukrainy i Krymu. Wśród uczestników połowę stanowili ci, którzy mieli okazję bezpośrednio zapoznać się z doświadczeniami pracy szkół i przedszkoli „Edukatora” podczas organizowanych wizyt studyjnych. Po
Więcej o projekcie naszych ukraińskich partnerów na stronie: http://www.totalaction.org.ua/project/pol-experience-to-school/about List uczestników seminarium do Ministra Oświaty i Nauki Ukrainy, Dymitra Tabacznika:
ЗВЕРНЕННЯ
«Проблеми та кращі практики
Міністру освіти і науки, Шановний Дмитре Володимировичу! Внаслідок процесу оптимізації шкільної мережі особливої гостроти набуло питання збереження загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості та майбутньої долі самого села в цілому. Згідно офіційної статистики в Україні малокомплектні школи складають більше ніж 20% від загальної кількості шкіл, переважна частина з яких знаходяться в сільських районах. Саме заклади з малою чисельністю учнів першими підпадають під питання ліквідації. Разом із тим на черзі для влаштування до дошкільних навчальних закладів перебуває понад 106 тис. дітей, що доводить про недостатню кількість садочків, і при цьому знову особливо у сільській місцевості. З 2010 року в Україні вводиться обов’язкова дошкільна освіта, розвиток якої в сільській місцевості виглядає вкрай сумнівним за умов ліквідації шкіл у невеликих сільських громадах. Міністерство постійно наголошує на зацікавленості у розвитку альтернативних та інноваційних форм дошкільної освіти в Україні та запрошує надавати пропозиції з питань удосконалення системи освіти у загальноосвітніх навчальних закладах з малим контингентом учнів. Даний лист саме і є пропозицією до розгляду можливого введення інноваційної форми освіти, заснованої на польському досвіді. 26-27 березня 2011 року у Луганську громадсько-активні педагоги та менеджери освіти із малих міст та сільської місцевості з дев’яти областей України та АР Крим в ході Всеукраїнського семінару «Проблеми та кращі практики застосування польського досвіду діяльності шкіл - центрів активності громад» обмінялися досвідом впровадження інновацій у своїх школах, обговорили шляхи попередження закриття шкіл, дізналися від польських колег про реформування освіти в сусідній державі та досвід громадського партнерства у збереженні шкіл та дитячих садків. Під час введення реформаторських змін в освіті 1998 року в Польщі також відбувався процес скорочення навчальних закладів, але активісти сільських громад разом із недержавними організаціями та органами місцевого самоврядування знайшли шлях вирішення цієї проблеми, яким стало створення громадських закладів освіти. В основі створення навчальних закладів такого типу лежить положення польського законодавства про те, що засновниками навчальних установ можуть бути не лише органи державної влади та місцевого самоврядування, але і громадські організації, так само як і приватні особи («Закон про освіту» від 7 вересня 1991 року (USTAWA z dnia 7 września 1991 r.o systemie oświaty) та Зміни до нього від 8 січня 2009 року «Оновлення закону про освіту у контексті передачі управління школами іншим ніж органи самоврядування структурам» (Nowelizacjaustawy o systemie oświaty w kontekście przekazywania szkoł do prowadzenia innym organom niż samorządy, 8 stycznia 2009 r.)). Керуючись цим положенням, представники певної громади, що бажають зберегти школу/дитячий садок, можуть знайти підтримку у профільної громадської організації. Після погодження умов та переговорного процесу громадською організацією та органом місцевого самоврядування базового рівня підписується угода і школа переходить під адміністрування громадської організації. При цьому громадська організація формально створює нову школу, виступаючи її засновником. У новій школі за громадською організацією закріплюються функції загального нагляду та адміністрування, у т.ч. ведення бухгалтерії. Разом із тим, якщо громадська школа зберігає статус публічної школи, тоді вона продовжує одержувати фінансування із державного бюджету через органи місцевого самоврядування в якості субвенції. Завдяки активній участі громади в утриманні школи, умілому менеджменту фінансових та людських ресурсів, розумній економії, наявних коштів цілком вистачає на гідне утримання сільської школи. Учасники семінару вважають польську практику створення громадських закладів освіти прийнятною для адаптації та застосування в Україні. Подібний шлях збереження мережі навчальних закладів у сільських районах та шкіл, що знаходяться на депресивних територіях, дозволить попередити конфлікти між органами місцевого самоврядування з одного боку та працівниками школи, батьками дітей, членами місцевої громади - з іншого, зберегти навчальний заклад та попередити процес зникнення сільських населених пунктів в Україні. Бо школа для громади - це не просто освітня установа, а й освітньо-культурний центр життя громади. Просимо Міністерство взяти до уваги пропозицію учасників семінару та застосувати активні дії у напрямку широкого обговорення разом із законодавцями можливості створення громадських закладів освіти в Україні. З повагою,
|
